Головна сторінка

                              

Вчитель історії  КЗ «Дзюньківський ЗЗСО І-ІІІ ступенів»

Педагогічний стаж: 21 рік

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії.

Освіта: Вінницький  державний педагогічний університет  (2004 р.).

Самоосвіта: курси підвищення кваліфікації учителів історії, основ правознавства та курсу «Громадянська освіта» на базі Вінницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти  (щорічно)

Інтернет конференція На урок « Мислення логічне , креативне, критичне» (2020 р.);

Освітній Хаб м.Києва форум з обміну досвідом упровадження соціально-емоційного навчання «Емоційний інтелект», м (2020 р.);

Освітній Хаб м.Києва  курс «Мистецтво викладання», (2020 р.);

Освітній Хаб м.Києва  курс «Персональна ефективність»,(2020р)

 Інтернет тренінги «Медіаграмотність для громадян», «Викладання інфо-медійної грамотності на уроках історії та громадянської освіти»

Педагогічне кредо: «Навчання без міркування – марна праця…» (Конфуцій).

Педагогічна ідея - зробити свої уроки цікавими , щоб учні хотіли  відвідувати їх, а не були змушені. Для  мене очі, що сяють бажанням знати, найбільша винагорода.

 

 

 

 

 

                                                    Використання  онлайн сервісів :

сторітелінгу , скрайбінгу , ментальних карт

на уроках історії

На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої актуальності набирають освітні реформи, мета яких – створення інноваційного середовища для розвитку основних компетентностей учнів, формування життєвоважливих навичок впродовж життя. Нова українська школа поставила перед українськими педагогами одне із нелегких завдань – осучаснити способи викладання навчальних дисциплін в школі. І ось тут уже ніяк не обійтися без сучасних інновацій, інформаційних технологій, які прийшли в наше суспільство і поступово замінюють звичайні ручки і зошити, крейду та дошку. Вся інформація тепер знаходиться в онлайн – на серверах, блогах, веб-сайтах, освітніх платформах, соціальних мережах, порталах.

В сучасному світі, при осучаснених засобах зв’язку та комунікації, залишатися осторонь і не впроваджувати новітні технології нереально, особливо для вчителя. Учителю в умовах таких швидких змін потрібно швидко адаптуватися і вдосконалювати власну мультимедійну, комп’ютерну та інформаційну грамотність. Сучасні вимоги освітніх стандартів змушують учителів не тільки надавати учням інформацію, а й шукати шляхи практичного застосування її в повсякденному житті. Знання не заради знань, а знання  - для збагачення життєвого досвіду дитини.

Сучасні освітні інновації пропонують великий спектр інформаційних технологій, які можна застосовувати при викладанні суспільствознавчих дисциплін. Це – сторітейлінг, скрайбінг, ментальні карти і  т.п. До інноваційних технологій, як пріоритет, відносять групову та індивідуальну форму навчання. Саме інноваційне навчання  є новим ступенем у процесі навчання, це новий погляд на навчальний процес, коли повністю переосмислюються стосунки учня і вчителя, коли основною метою навчання стає особистісно-діяльнісний підхід кожного учня до процесу навчання, коли творчість і зацікавленість стають потребою уроку.

За останні роки у підходах до викладання предметів суспільствознавчого циклу відбулися зміни. У першу чергу це стосується методології викладання, застосування сучасних освітніх інновацій в процесі викладання історії, застосування інноваційного навчання, яке спрямоване на розвиток творчих здібностей учнів.

Нетрадиційні форми викладання історії в школі привертають увагу вчителів можливістю поєднати вивчення великого обсягу історичного матеріалу і підготовкою учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, вивчення діяльності історичних діячів, основних історичних подій і підготовкою до історичних конкурсів та олімпіад.

Саме для реалізації цієї мети і потрібні різноманітні інноваційні технології, адже учням цікаво залучатися до різноманітних проєктних робіт, їм цікаво розмірковувати, ділитися думками з приводу тієї чи іншої події, їм важливо десь застосувати ті знання, що вони мають, на практиці чи новій навчальній ситуації. Це і є головне завдання інноваційної методики – навчити учня розмірковувати під час отримання знань.

 Великий педагог В. Сухомлинський вважав, що центром кожного уроку повинна бути особистість учня. Він радив, враховуючи сили і можливості школярів різного віку, правильно визначити, на що здатен учень у даний момент, як розвивати його розумові та творчі здібності, емоційно стимулювати його, створювати ситуації успіху.

У житті школяра кожен урок повинен стати місцем радісного самовідкриття, самовираження, самоствердження. Важливо пам’ятати, що «успіх уроку визначається культурою і професіоналізмом учителя. Саме від нього залежить, чи стане урок школою доброзичливості, самостійності, творчості та відповідальності»  

Майстерність вчителя історії полягає головним чином в умілому оволодінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки і передового педагогічного досвіду, в раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю учнів, їх інтелектуальним розвитком.

Працюючи у школі 19 років, я жодного разу не використала для підготовки до уроку «минулорічний» конспект, адже кожного нового навчального року він певною мірою втрачає свою актуальність. І мова не лише про зміни, які систематично вносяться до змісту навчальних програм. У Концепції Нової української школи є 10 ключових компетентностей, які мають бути сформовані у здобувача освіти, під час навчання у школі.

   Особисто я у своїй роботі постійно використовую передові сучасні освітні інновації. Найбільше звичайно, це  скрайбінг, строрітелінг, ментальні карти, технології критичного мислення , інтерактивні технології. Їх застосування має і свої позитиви і свої недоліки. Але доцільне поєднання інновацій і особистісно-діяльнісного підходу дасть значний ефект у досягненні саме мети уроку. При цьому ми повинні пам’ятати, що сучасний учень хоче бути на цікавому уроці, де він є учасником уроку, а не пасивним слухачем розповіді учителя. Для навчання творчої, гармонійної і високорозвиненої компетентної особистості це дуже важливо. Я розповім про ті освітні інновації, які я найчастіше використовую у викладанні історії, які допомагають мені формувати творчі здібності учнів на своїх уроках.

   Я постійно  працюю над тим, як зацікавити учнів своїм предметом чи новою темою.  Особливо , це стосується п’ятикласників. Просто розповісти їм про важливість навчання та здобуття знань? Це більше не працює. Сучасні діти губляться серед оточуючого їх інформаційного шуму, тому якщо розказані вчителем факти одразу не зачепили, вони автоматично потрапляють до категорії нецікавих.

  Виникає питання: як треба вести урок, аби не просто привернути увагу дітей, а ще й стимулювати їх до подальшого поглиблення знань? І тут на допомогу може прийти неординарний метод навчання: сторітелінг.

  Сторітелінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

    У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Сторітелінг – це розповідь історій.

     Сторітелінг у 90-х роках ми­нулого століття розробив і успішно впровадив в управління міжнародною корпорацією аме­риканець Девід Армстронг. Він урахував психологічний чинник такий як: розповіді з життя значно легше сприймаються, вони цікавіші, ніж логічні аргументи й сухі міркування, а тому здатні ви­кликати в слухача довіру й мотивувати до певних дій.

      Але насправді людство займалося сторітелінгом завжди. Наші пращури передавали з покоління в покоління весь накопичений людством досвід і знання за допомогою міфів, легенд, казок. За основу брали реальні факти, але їм надавали містичного характеру, метафоричності. Такі розповіді були виразні, цікаві, легко асоціювалися з особистим досвідом.

  Сьогодення швидкоплинне, стрімке та інфор­маційно перевантажене. Відтак людям необхідні ефективні способи обробки й передачі інформа­ції, як сторітелінг.

  Хоча ця технологія розроблена для менеджмен­ту та маркетингу, вона може бути корисною і в галу­зі освіти.

  Завдання сторітелінгу — за допомогою розповіді створити умови для мо­тивації дітей до навчання на занятті або під час освітньої ситуації, викликати симпатію до голов­ного персонажа, який допоможе зацікавити ви­хованців і доступно донести до них потрібну ін­формацію.

   Вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію – головні задачі, які стоять перед освітою.

    Сторітелінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.

Види сторітелінгу                                                             

·       Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;

·       Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).

·       Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.

·       Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.

·       Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.

·       Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.

·       Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітелінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

Основні функції сторітелінгу

1.     Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

2.     Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

3.     Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

4.     Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

5.     Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

   Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітелінгу».

  Сторітелінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

   Вид історії, що використовується у сторітелінгу залежить, як правило, від того, для якої саме аудиторії вона призначена. Так, наприклад, одній аудиторії більше до вподоби емоційні історії-казки, іншій — детективні історії, третій — повчальні байки. Проте в історії будь-якого виду є кілька ключових принципів, які відрізняють її від простого викладу фактів:

·       наявність персонажа;

·       наявність інтриги;

·       наявність сюжету.

    Персонаж в історії має бути якомога ближчим до аудиторії, адже інакше слухачі не будуть співпереживати йому, не зможуть «приміряти» образ цього персонажа на себе. А це  одне з основних завдань сторітеллінгу — зробити слухача безпосереднім учасником історії.

Інтрига в історії дозволяє утримати увагу аудиторії, вона змушує послухати всю історію, з нетерпінням чекаючи, чим все скінчиться. Втім, занадто затягнутою інтрига бути не повинна, інакше уваги аудиторії не вистачить, щоб дослухати історію до кінця.

   Сюжет в історії потрібен обов'язково. Він зазвичай буває класичним, тобто побудованим у вигляді «ланцюжка» з зав'язки, розвитку, кульмінації і розв'язки.

   Історія допомагає інформувати, порівняти, візуалізувати, та деталізувати той матеріал, який  подається. 

Прийоми навчання розповіді історій

- основні: зразок, план, аналіз;
- допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;
- специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.

Види розповідей на словесній основі

- розповідь на тему, запропоновану вчителем;
- розповідь за планом;
- розповідь за запропонованим початком;
- розповідь за опорними словами;
- складання казки за власним сюжетом.

   Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Структура історії

  Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.

Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.

Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.

Уміння розповідати повчальні сюжети з історії, з життя видатних учених та митців, історії відкриттів у математиці, фізиці, біології та хімії – все це має стати не лише засобом активізації учнівської уваги на уроці, а й ефективним інструментом донесення та закріплення смислів у свідомості учнів.

  Мистецтво сторітелінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.

  Сторітелінг як формат навчання у школі має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток уяви, подолання страху публічного виступу, налагодження стосунків з іншими учнями, самопізнання. Тож не дивно, що з кожним роком він стає всі більш популярним.

  Сторітелінг може бути пасивним і активним. У першому випадку за створення історії та її розповідь відповідає вчитель, у другому – йому допомагають учні. Вибір одного чи іншого варіанту залежить від уроку, теми заняття, а також від особистих побажань педагога.  

     Так, пасивний сторітелінг оптимально підходить для початку вивчення нової теми. У формі розповіді можна подати нові правила, теорії, закони тощо. А от активний – чудовий варіант для закріплення знань. Учні будуть створювати історії самостійно, а задача вчителя – направляти їх вірним шляхом.

Як вчителю створити свою історію?

  Варто розуміти, що далеко не кожна розповідь є історією. Щоб її створити, вам потрібно чітко знати тему, розробити сюжет, вигадати непересічного героя, додати трохи цікавих подій та вивести правильні висновки. В цілому алгоритм дій буде наступним:

1. Визначення теми та мети уроку – від цього залежить вибір сюжету історії.
2. Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.
3. Вибір головного героя – подумайте над його іменем, характером, зовнішністю тощо.
4. Вигадка інтриги (чим більш несподіваною вона буде, тим краще!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.
5. Прочитайте готовий варіант та додайте метафори.

Історія може бути вигаданою від початку і до кінця, але також можна використовувати цілком реальні події. Так буде навіть краще, адже випадки з життя завжди викликають величезну цікавість. Зверніть увагу: розповідь має бути емоційною та динамічною, події мають йти одна за одною.

Варіанти сюжетів

   Існує п’ять основних сюжетів сторітелінгу, які можна використовувати, змінюючи основну лінію згідно з вашими потребами.

1.Класичний
Структура: головний герой – ціль – перепони на шляху до цілі – подолання проблеми – результат. Підходить для мотивації, пояснення процесів або явищ, вибору шляхів розв’язання певних проблем чи задач.

2. Боротьба з монстром
Структура: Головний герой – ціль – зустріч з дуже сильним  монстром – боротьба та перемога – досягнення цілі. Підходить як мотивація для навчання.

3. Історія Попелюшки
Структура: герой – незвична ситуація – поява проблем (або ворогів) – втручання чарівного помічника – щасливе вирішення ситуації. Підходить для мотиваційних промов, пояснення або порівняння процесів та явищ, опису еволюційних змін в певних сферах життя, вибору виду вирішення задач.

4. День байбака
Структура: герой – ціль – дії героя та повернення до початкової точки – вибір правильної стратегії дій – досягнення мети. Підходить для проведення роботи над помилками.

5. Квест
Структура: герой – ціль – зміна кількох локацій та вирішення в кожній з них певних задач – почергове досягнення міні-результатів – тріумф. Підходить для моделювання проблемних ситуацій, вирішення аналітичних задач, закріплення набутих навичок та вмінь.

  Широке та ефективне впровадження інноваційних технологій в освітній процес сприяє підвищенню його якості, зацікавленості учнів та учителів. Однією із таких технологій, яка вчить знаходити необхідну інформацію, аналізувати й систематизувати, вирішувати поставлені завдання, є технологія скрайбінг.

 Скрайбінг – новітня техніка презентації (від англ. «scribe» - створювати ескізи або малюнки), винайдена британським художником Ендрю Парком. Ваш виступ ілюструється малюнками на дошці (або аркуші паперу). За допомогою скрайбінгу можна створювати чудові відеоролики для навчання, в тому числі і з історії. Наприклад, «Середньовічний замок», «Козацькі клейноди», «Символи гетьманської влади» і т.п. На мою думку. Скрайбінг – це широкі можливості і високі результати. Ця інноваційна технологія підходить і для пояснення нового матеріалу, і  для перевірки засвоєного. Може бути використаний як засіб узагальнення вивченого. Як домашнє завдання, як «мозковий штурм» і рефлексія на уроці. Скрайбінг урізноманітнює візуалізацію матеріалу. Найчастіше я використовую онлайн-скрайбінг та аплікаційний скрайбінг.

 Нова техніка презентації має і плюси, і мінуси. До плюсів можна віднести: оригінальність, лаконічність, образність, продуктивність. Мінуси: технічні труднощі, наявність навичок малювання, трудомісткість процесу.

Онлайн-сервер PowToon дає можливість створити скрайб-ролик, використовуючи бібліотеки готових персонажів, загрузити і використати малюнки, накласти звук. Для цього необхідно зареєструватися (можна використати акаунт Google, Facebook чи Twitter).

Навчаючи школярів розуміти значущість історичних знань, учитель приділяє особливу увагу формуванню в них творчих здібностей, історичного мислення, історичної пам’яті. Учні розробляють проєкти, скрайб-презентації і цим збільшують свій науковий та культурний потенціал. Отже, скрайб – це нестандартно організована навчальна діяльність та цікавий сучасний урок.

Однією із найкращих форм логічного структурування інформації, я вважаю ментальні карти. Це унікальна методика, побудована на використанні ментальних карт, відома не так широко, але саме вона дозволяє отримати значні переваги під час роботи з будь-якою інформацією. 

Ментальна карта (mind-map, mindmapping) – це графічне відображення процесів багатовимірного мислення. Ментальні карти є зручною, ефективною технікою візуалізації мислення та альтернативного запису.   

Саме поняття вперше ввів Тоні Б’юзен (TonyBuzan) у 1970 році. Спершу “mind map” означало: “хороша форма для нотаток”. Ще будучи студентом, Тоні пропонував його як альтернативний спосіб ведення конспектів,  інтелектуальні карти вийшли за межі конспектування і значно розширили сфери застосування: вони вважаються хорошим інструментом для організації думок і навіть для покращення інтелекту. Тепер Б’юзен пояснює техніку майнд меппінг як: “багатогранний пристрій для тренування, що розвиває кожний ментальний м’яз розуму”          

Суть побудови ментальної карти полягає втому, щоб за допомогою зрозумілих символів, образів, об’єктів, асоціацій, якими мислить людина, наочно зобразити карту знань на обрану тему.

     Ментальні карти  на уроках історії – це впорядкування логічного ланцюєка подій, фактів, ідей. Це швидке опрацювання великого обсягу інформації, виділення важливої інформації  від  другорядної. Техніка майнд меппінг дозволяє читати швидше, запам’ятовувати більше, краще концентруватися. Це - ведення конспектів. Інтелектуальні карти для цього підходять краще за звичайні нотатки. Їхнє створення займає менше часу, ніж написання великого об’єму тексту, крім цього, таке відображення інформації саме по собі є логічно організованим. Кожна карта пам’яті є унікальною і зберігається в пам’яті як цілісний об’єкт. Це і Мозгові штурми, бо карти пам’яті є потужним інструментом для роботи із асоціаціями. Записуючи, а потім переглядаючи ідеї, знаходяться нові зв’язки між концепціями, які були непоміченими до того. Крім того, сам спосіб малювання карти переводить мозок у режим креативності.

   Ця методика розвиває творчі здібності дітей, оскільки ментальні карти є відображенням мислення дитини, ходу її думок стосовно тієї чи іншої теми, на яку створюється ментальна карта .

 

 

   Сучасні учні є учасниками навчального процесу, невід’ємним елементом якого є комп’ютерні технології та Інтернет. Учитель як організатор і керівник цього процесу повинен використовувати ІКТ як один із головних елементів навчання.  Використання даних технологій у навчанні  дає змогу зацікавити учнів, залучити їх до обговорення презентації, при цьому розвиває комунікативні навички, креативне мислення, творчий підхід і допомагає вчителю легко та нестандартно організувати навчальну діяльність та урізноманітнити урок.

 

  Отже, новий сучасний інструментарій вчителя-предметника вимагає високого ступеня підготовленості, навченості та готовності  застосовувати різні досягнення інформаційних технологій у процесі навчання. Педагогам слід усвідомити, що без удосконалення і розширення своїх знань і навичок у сфері використання інформаційних технологій вони можуть відстати від своїх учнів і тим самим втратити авторитет викладача.

 

  Сучасний учитель — це генератор ідей, організатор, режисер, який визначає ролі і процес навчання, поєднуючи традиційні і новітні методики, прийоми і засоби. Він повинен знайти мотивацію для учня і побудувати його діяльність так, щоб в останнього виникло бажання пізнавати і відкривати нове.

​

  Для того, щоб застосовувати дані освітні інновації у викладанні свого навчального предмету, необхідно постійно приділяти увагу самоосвітній діяльності, постійно підвищувати рівень власних професійних компетентностей, постійно брати участь у курсовій підготовці, дистанційних курсах і просто хотіти рухатися вперед і бажання навчити розуміти значущість історичних знань для кожного учня і держави в цілому. 

 Досвід роботи над проблемою

«Розвиток громадянської компетентності учнів

 на уроках правознавства »

«Мета школи – привчити до життя,

розуміти його, знайти в ньому своє місце»                

   Софія Русова

   У сучасному світі, який дедалі більше орієнтується на інтелектуальний та творчий потенціал особистості, лише життєво компетентна людина спроможна себе реалізувати та досягти успіху.   Завдання загальноосвітнього закладу формувати компетентності,які являють собою знання, уміння, духовний досвід особистості,необхідні для розв’язання життєвих проблем і прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї країни. Тому компетентісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення.

  Я хочу поділитися досвідом  як  я  розвиваю  громадянську компетентність учнів  на уроках правознавства  

Формування громадянської компетентності включає 

·          Уміння: бути активним і відповідальним членом громадянського суспільства, що знає права людини і вміє їх захищати; ухвалювати зважені рішення, спрямовані на розвиток місцевої громади і суспільства.  .

·          Ставлення: ідентифікування себе як особистості й громадянина України; усвідомлення цінності людини (її життя, здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки); співпереживання за долю рідних і близьких, інших осіб, що потребують допомоги і підтримки; толерантне сприйняття і ставлення до життєвої позиції іншого; волонтерство, підтримка громадських проектів та ініціатив.

    Дуже важливо  сприяти  формуванню діяльного члена громади і суспільства, який розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, є вільною особистістю, яка визнає загальнолюдські й національні цінності та керується морально-етичними критеріями і почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці.  Учнів   орієнтую пізнавати і захищати свої права і права інших людей, розуміти зв’язок між громадянською позицією й розвитком суспільства; навчаю усвідомлювати свою роль у суспільстві та відповідальність за його стан.

Виходячи з цього ставлю перед собою завдання:

Ø Дати певний обсяг загальних фактів, інформації, створити міцну базу знань.

Ø  Навчити певних умінь та навичок: аналізувати, спільно працювати, розв’язувати проблеми, порівнювати, знаходити, оцінювати, досліджувати, використовувати результати.

Ø  Виховувати відповідні риси – терпимість до поглядів інших, повагу один до одного, критичність мислення.

  Не зводжу урок до того, щоб дати учням лише інформацію для роздумів. Зовсім ні. Звичайно, учень повинен вміти думати. Але він має уміти застосувати цю інформацію практичною.   Урок для мене не є чимось штучним, зовнішнім. Тому стараюсь, щоб уроки були жваві, насичені цікавою, конкретною роботою. Мій головний принцип - творити урок.

 Продумую кожний урок, особливу увагу звертаю на організацію навчального процесу і різноманітні форми роботи.

  Шкільні підручники містять значну кількість фактичної інформації, яку учень повинен вміти знаходити та опрацьовувати,а не тримати постійно в голові. Отже, тепер активізується роль учня, який опрацьовує джерельну базу, аналізує процеси та явища, порівнює таблиці, схеми, графіки та діаграми, а вчитель скеровує його діяльність. Запорукою успіху навчання вважаю взаємовідносини з дітьми. Важливо розуміти кожного, виховувати кожним своїм уроком, розвивати творчу ініціативу дітей.

Формування в учнів громадянської компетентності  є головним завданням учителя правознавства.  Як це зробити? Висновок такий: винятково за умови активного мислення учня на уроці, тобто, такого мислення, яке спрямоване на подолання якихось проблем та труднощів. За відсутності потреби щось придумати, розплутати, розв’язати, а отже,й істотна частина отриманої  інформації так і не буде усвідомлена, а тим паче, застосована згодом. Виходить, мислення треба будити, або активізувати. Спочатку учнів треба зацікавити проблемою. І вже на цьому благодатному грунті ввожу нові поняття, прийоми, підходи. Значну увагу приділяю індивідуалізації навчання. Кожна дитина, на мою думку, потребує не просто уваги педагога, але й індивідуального завдання. Адже вона має свій тільки їй притаманний потенціал. Тому спочатку вивчаю пізнавальні можливості учнів як класу, так і кожного окремо, а тоді визначаю форму навчання, систему уроків, обираю варіанти спілкування з класом, передбачаю можливу реакцію учнів, прогнозую роботу навчальної діяльності.

Працюючи над проблемою, розвиваю в учнів здатність до критичного мислення, яке завдяки його основним функціям аналітичності, асоціативності, логічності,системності,самостійності  вважаю підгрунтям для використання інтерактивних методів. Намагаюсь регулярно ставити перед учнями проблемні запитання, для відповіді на які потрібно активізувати не лише здобуті знання, але й залучити власний життєвий досвід,приклади з  життя.

Під час обговорення на уроках якоїсь проблеми влаштовуємо диспути, дискусії, проводимо конференції, усні чи письмові дебати. Ці форми організації навчального процесу дають змогу не лише обговорити важливі питання, вислухати думки охочих, але й дійти групового рішення з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних вміннях та навичках (розвивають навики риторики,організації своїх думок, здатність працювати в команді,толерантність, критичне та логічне мислення).

Ще одним ефективним методом формування громадянської компетентності на уроках правознавства ,на мою думку, є рольові ігри, моделювання правових ситуацій  і суспільних процесів. Як приклад активної діяльності учнів на уроці.

«Обговорення проблеми в загальному колі». Учні розташовуються колом. Весь клас обговорює різні аспекти запропонованої проблеми. Обговорення триває до тих пір, поки є бажаючі висловитись. Я узагальнюю висловлені ідеї

«Мікрофон»;«Незакінчені речення»;

«Мозковий штурм». Чітко формулюю питання, записую його на дошці і пропоную учням висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції записую на дошці у порядку їх надходження. Наостанку відбувається колективне обговорення та критична оцінка запропонованих версій. Використовую цей метод   при засвоєнні змісту нового поняття.  

«Асоціативна павутинка»  Всі варіанти записую на дошці. Обов’язково знаходяться якщо не повне визначення цього поняття, то його компоненти. Спільними зусиллями доходимо до суті поняття, яке потім записуємо в зошити. Сформульоване таким чином поняття запам’ятовується учнями краще, ніж дане їм у готовому вигляді.

«Метод ПРЕС». Пояснюю механізм етапів методу ПРЕС і наводжу приклади його застосування. Бажаючі роблять спроби використати цей метод щодо визначеної проблеми. Коли алгоритм зрозуміють усі учні,  використовую його на кожному уроці.  Для спрощення роботи учнів на дошку закріплюю пам’ятку: 

Обов’язкові правила для учнів

Позиція	Висловіть свою точку зору, починаючи так: «Я вважаю, що…»
Обгрунтування	Обґрунтуйте причину виникнення думки, починаючи так: «Оскільки…», «Тому що…».
Приклад	Наведіть факти, приклади, дані на підтвердження, підсилення вашої позиції, починаючи так: «Наприклад…»
Висновки	Узагальніть свою думку, зробіть висновки, починаючи так: «Отже, я вважаю…»

«Термінологічну або цифрову розминку» використовую на початку уроку з метою актуалізації набутих знань, перевірки домашнього завдання. Водночас така розминка допомагає сконцентрувати увагу учнів і набрати високий темп навчання.

 «Чиста дошка» - коли на дошці записано поняття, учні повинні дати їх визначення, по мірі відповідей учнів, поняття стираються. «Голова садова» - до дошки виходять кілька учнів і змагаються в тому, хто назве більше понять з вивченої теми. При цьому потрібно назвати своє поняття і повторити терміни, які назвали товариші. Перемагає учень, який назве найбільше понять. Також на уроках правознавства пропоную учням завдання: «Яке значення має цифра…» у певній галузі права чи вивченій темі.

Уміння співробітничати – одна з найбільш необхідних умов для організації та проведення будь-якого уроку. Розвинути це вміння допомагає використання різного виду ігор та ігрових моментів на уроках. На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, урок з використанням ігрових моментів найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків – сприйняття нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення – але у ігрових формах. Саме такі уроки містять у собі елементи таких технологій, які при згрупуванні їх у певну систему, можуть стати дійсно інноваційними.

Ігрова діяльність притаманна дитині. У ході гри на основі зміни ролей та ігрових ситуацій відбувається соціалізація дитини, набуття нею певного соціального досвіду. При цьому у грі діти використовують  власний досвід, виявляють не тільки самостійність, а й ініціативу. Дидактичну гру можна організувати у будь – якому класі, важливо лише, щоб учні мали певні теоретичні знання та були психологічно готові до гри.  

          -  «Встановити зв’язок» - будь – які три слова мають бути   використані в максимальній кількості речень із заданим змістом. – У темі    « Житлове право» це слова «людина», «житло», «щастя».

-                «Знайди зайве» - серед декількох термінів необхідно знайти зайвий, обґрунтувати свій вибір.

-                  «Знайди пару» - поєднати слова у логічні пари. Наприклад, а) касти, закони, вежа, П’ятикнижжя, Дамаск, держави, Китай, Велика.

б) сталь, міста, Вавилон, Хаммурапі, стіна, варни, Мойсей. Відповідь:  Варни і касти; закони Хаммурапі; Вавилонська вежа; П’ятикнижжя Мойсея; дамаська сталь; міста – держави; Велика Китайська стіна. 

-                «Інакше кажучи» - завдання полягає втому, щоб найскладніші визначення понять і термінів викласти іншими словами, простіше, ніж у підручнику.

-                «Побудувати місточок» - встановити чіткий логічний зв’язок між двома поняттями.

-                «Так – не так». Учням роздаю картки,  які містять правильні й неправильні відповіді з певного предмета. Серед карток одна містить правильно сформульоване твердження, а друга –неправильне.  Можу ускладнити це завдання, запропонувавши мікрогрупам самим скласти картки двох видів, потім їх зібрати, перемішати й роздати іншим мікрогрупам (парам) для аналізу. Залучення учнів до створення карток та їх обговорення допомагає учням  більш осмислено засвоїти навчальний матеріал.

-       «Перестрілка»

 Грають дві команди або учні попарно за певною схемою: дата – подія; назва – визначення;  ім’я – хто він.  Учасників заздалегідь готую до гри. Даю їм завдання , щоб вони підготували: питання, дати, події, назви, визначення, імена та хто вони. Питання задаються по черзі. Я слідкую за грою, занотовую собі, хто скільки дав правильних відповідей, а хто помилився. Визначаю переможців та тих, хто не дав жодної правильної відповіді. В кінці уроку оцінюю участь учнів у грі та в усьому уроці. Звичайно, навіть слабкі учні можуть отримати оцінку, взявши участь у такій грі.

-       «Естафета». Змагання починають учні, які сидять на останній парті – саме їм  даю чистий аркуш паперу. Учасники гри пишуть на аркуші своє прізвище і будь-який термін    пов’язаний з визначеною темою і передають своєму товаришеві попереду. Гра проводиться як на швидкість, так і на правильність відповідей. Якщо учень не пригадав жодного терміну він передає аркуш далі.

Визначаю команду - переможницю та тих учнів, які не дали жодної правильної відповіді. Головне – не підштовхувати, не викрикувати, не втручатися до роботи іншої людини, інакше ведучий повинен буде зупинити естафету, бо попередня домовленість порушена. «Естафета»- колективна розминка, де у кожного є свої обов’язки, які виконуються вчасно. Оце «вчасно» і є основною складністю. Терпляче ставлення одне до одного у такому простому завданні виявляється зовсім не простою справою для учасників. «Естафета» освоюється учнями з інтересом, але не легко. І це свідчить про те, що вона точно потрапляє до зони соціальних та організаційних труднощів учнів, а отже, використання такого прийому сприяє загальному розвитку учнів.

-       «Зроби свій вибір» або «Займи позицію» - учням пропоную твердження, які записую на дошці. Вони мають зайняти ту чи іншу позицію і аргументувати власну точку зору.  

-       «Волейбол». Цією грою перевіряю знання учнями дат історичних подій. Один з      учнів називає термін, звертаючись до іншого учня (у волейболі - подача). Той називає значення і в свою чергу говорить наступний термін , звертаючись до іншого учня. І так далі.  

На уроках закріплення, повторення та узагальнення знань організовую ігри – вікторини типу «Перший мільйон», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Брейн –ринг», «Слабка ланка».

Рольові ігри, на відміну від імітаційних, мають більший емоційний акцент. Їх завдання полягає у створенні відповідного емоційного фону заняття, набутті учнями досвіду емоційно – ціннісної діяльності, формуванні ціннісних орієнтацій.   Багато ігор вимагають уміння висловлювати власну думку у зв’язній та зрозумілій формі, використовуючи термінологію(«На виборчій дільниці», «Дебати», «Вибори Президента»).  

  

Під час проведення уроків правознавства я завжди створюю таку систему роботи, яка б повною мірою розкривала потенційні можливості учнів, стимулювала їх  діяльність, давала можливість відчути себе першовідкривачем. Для того, щоб підійти до такої форми діяльності, перш за все, на мій погляд, необхідно провести своєрідну психологічну підготовку серед учнів. У своїй практиці я дуже часто зустрічалась з проблемою того, що учні, хвилюючись за можливість неправильної відповіді, вважали за краще взагалі промовчати. Перші уроки в новому класі я присвячую "розвінчуванню", що "вчитель завжди правий", і ніхто не може порівнятися з висотою його думок і висловів. Тільки після того, як в учнів з'являється впевненість у тому, що вони мають право висловлювати дійсно свої думки, тільки після того, як вони побачать, що вчитель може уважно їх вислухати, не принижуючи їх гідність, можна розпочинати творчу роботу.

       Отже , яким критеріям повинен відповідати учень-громадянин, щоб його можна було назвати компетентним? Якщо виходити з точки зору аналізу сучасних демократій, то маємо наступну картину: хороший громадянин виявляє гарячий інтерес до політичного і суспільного життя; він добре інформований про законодавчу базу, слідкує за змінами в ній; спільно з співгромадянами він бере активну участь у вирішенні суспільних питань; він здійснює активний вплив на політику уряду через голосування, висловлює власну точку зору, бере участь у громадських об’єднаннях тощо. У всіх зазначених діях мотивацією служить лише спрямованість на всезагальний добробут.

  Кожна шкільна дисципліна покликана формувати громадянина, а найбільше – правознавство і громадянська освіта. Тому, що громадянин -  це знаюча і вміюча людина  Школа – організація не тільки навчання, а й всього життя дитини. Не підготовка до життя, а саме життя. Все, що відбувається в процесі навчання і виховання, - це повноцінне життя учня. Школа допомагає підростаючому поколінню усвідомити цінність життя, гідного людини, виробити свою життєву стратегію, свій життєвий проект і тому саме формуванню громадянської компетентності ми маємо приділяти дуже значну увагу.